Наша історія

"Дякую, що ти є... Я теж є."

Початок

Вперше я тебе побачив, коли ти повернулась на роботу й кілька разів заходила до нашого кабінету. З першого погляду я зрозумів: це вона — “моя”. Ну і “тваринне” “хочу” (воно не менш “тваринне” і зараз. Але я вже тоді зрозумів, що не тільки це я відчув, не тільки цей “укол” у штанях (який і зараз викликаєш постійно), а й укол десь всередину…. ... (тут встав решту історії)

Залиш свій коментар

Напиши мені щось особливе (особисте повідомлення — тільки я бачу)